Опублікований у 1972 році Звіт Форе "Учитися, щоб бути", який окреслює освітню програму, засновану на ідеї "цілісної людини", що являє собою єдність інтелектуальну, емоційну та моральну, підкреслював довіру до творчого потенціалу кожної особистості, що охоплює також зусилля створення власної особистості, реалізації потреб і можливостей, адже тільки людина, яка повністю активна, може бути відповідальною за власне існування. Ціль може бути досягнута, якщо створити умови, які підтримують розвиток людини так, щоб їй не доводилося турбуватися про зміни, адже вона зможе їх подолати. Така освіта повинна відбуватися в атмосфері, що спонукає до автентичної активності [...].

Робота, яку ми передаємо до рук читачів, складається з трьох частин – їхні назви не лише вказують, яка сфера питань є основою інтересів авторів, але й систематизують проблематику – основу становлять теоретичні основи активності дорослого і дитини, які дозволяють створювати "поля спільних інтересів", щоб ефективно шукати рішення на питання: "як навчатися активно і які стратегії створювати в процесі навчання, щоб навчання було ефективним, а дитина відчувала радість і успіх?". Під час її створення нам слугувала ідея, висловлена Хабратом Іньятом Ханом: "дитині ніколи не слід давати іграшку, яка не має мети, або ставити перед нею завдання, яке не має значення. Нічого з того, що робиться з дитиною, не повинно бути безцільним. Інакше її життя буде безцільним". У книзі, яку ми передаємо читачеві, ми постулюємо реалізацію цієї ідеї цілеспрямованих дій, що здійснюються дитиною, для дитини і разом з дитиною.